| Chapter 13 |
1 |
¶ Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. --
|
2 |
І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. --
|
3 |
І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. --
|
4 |
І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. --
|
5 |
Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; --
|
6 |
а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. --
|
7 |
А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. --
|
8 |
Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. --
|
9 |
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! --
|
10 |
І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? --
|
11 |
А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. --
|
12 |
Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. --
|
13 |
Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. --
|
14 |
І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите... --
|
15 |
Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! --
|
16 |
Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. --
|
17 |
Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули. --
|
18 |
Послухайте ж притчу про сіяча. --
|
19 |
До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. --
|
20 |
А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; --
|
21 |
але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. --
|
22 |
А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. --
|
23 |
А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро. --
|
24 |
¶ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. --
|
25 |
А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. --
|
26 |
А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. --
|
27 |
І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? --
|
28 |
А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? --
|
29 |
Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. --
|
30 |
Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї. --
|
31 |
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. --
|
32 |
Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його. --
|
33 |
Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. --
|
34 |
Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, --
|
35 |
щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! --
|
36 |
Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. --
|
37 |
А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, --
|
38 |
а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; --
|
39 |
а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. --
|
40 |
І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. --
|
41 |
Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, --
|
42 |
і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! --
|
43 |
Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! --
|
44 |
¶ Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. --
|
45 |
Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, --
|
46 |
а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. --
|
47 |
Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. --
|
48 |
Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. --
|
49 |
Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, --
|
50 |
і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! --
|
51 |
Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому. --
|
52 |
І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе. --
|
53 |
¶ І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. --
|
54 |
І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? --
|
55 |
Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? --
|
56 |
І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте? --
|
57 |
І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! --
|
58 |
І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру. --
|