| Chapter 3 |
1 |
¶ Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. --
|
2 |
Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. --
|
3 |
От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. --
|
4 |
От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. --
|
5 |
Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! --
|
6 |
І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. --
|
7 |
Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, --
|
8 |
та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! --
|
9 |
Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. --
|
10 |
Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! --
|
11 |
Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? --
|
12 |
Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця. --
|
13 |
¶ Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! --
|
14 |
Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, --
|
15 |
це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. --
|
16 |
Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! --
|
17 |
А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава. --
|
18 |
А плід правди сіється творцями миру. --
|