| Chapter 12 |
1 |
¶ Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, --
|
2 |
дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. --
|
3 |
Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. --
|
4 |
¶ Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, --
|
5 |
і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. --
|
6 |
Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! --
|
7 |
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? --
|
8 |
А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. --
|
9 |
А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? --
|
10 |
Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. --
|
11 |
Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности! --
|
12 |
Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, --
|
13 |
і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось. --
|
14 |
Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. --
|
15 |
Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим. --
|
16 |
Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму. --
|
17 |
Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав. --
|
18 |
¶ Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі, --
|
19 |
і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. --
|
20 |
Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита. --
|
21 |
І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!... --
|
22 |
Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, --
|
23 |
і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, --
|
24 |
і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. --
|
25 |
Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, --
|
26 |
що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом. --
|
27 |
А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. --
|
28 |
Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. --
|
29 |
Бо наш Бог то палючий огонь! --
|