| Chapter 10 |
1 |
¶ Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає. --
|
2 |
Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів. --
|
3 |
Але в них спомин про гріхи буває щороку, --
|
4 |
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! --
|
5 |
Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. --
|
6 |
Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. --
|
7 |
¶ Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже! --
|
8 |
Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. --
|
9 |
Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. --
|
10 |
У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз. --
|
11 |
І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. --
|
12 |
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, --
|
13 |
далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. --
|
14 |
Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується. --
|
15 |
Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: --
|
16 |
Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх. --
|
17 |
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю! --
|
18 |
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи. --
|
19 |
¶ Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, --
|
20 |
новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, --
|
21 |
маємо й Великого Священика над домом Божим, --
|
22 |
то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! --
|
23 |
Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. --
|
24 |
І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. --
|
25 |
Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. --
|
26 |
Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, --
|
27 |
а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. --
|
28 |
Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, --
|
29 |
скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! --
|
30 |
Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого! --
|
31 |
Страшна річ упасти в руки Бога Живого! --
|
32 |
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань. --
|
33 |
Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так. --
|
34 |
Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще. --
|
35 |
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. --
|
36 |
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. --
|
37 |
Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! --
|
38 |
А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. --
|
39 |
Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі. --
|