| Chapter 2 |
1 |
¶ Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був. --
|
2 |
Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою. --
|
3 |
Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства, --
|
4 |
але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця. --
|
5 |
Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому! --
|
6 |
Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших. --
|
7 |
¶ Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. --
|
8 |
Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам. --
|
9 |
Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію. --
|
10 |
Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими! --
|
11 |
Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних, --
|
12 |
просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу. --
|
13 |
¶ Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих. --
|
14 |
Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв, --
|
15 |
що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям. --
|
16 |
Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці! --
|
17 |
¶ А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице. --
|
18 |
Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам. --
|
19 |
Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході? --
|
20 |
Бо ви наша слава та радість! --
|