| Chapter 9 |
1 |
¶ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, --
|
2 |
що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! --
|
3 |
Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; --
|
4 |
вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, --
|
5 |
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь. --
|
6 |
¶ Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, --
|
7 |
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі. --
|
8 |
Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння. --
|
9 |
А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари. --
|
10 |
І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, --
|
11 |
бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні --
|
12 |
не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, --
|
13 |
як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. --
|
14 |
¶ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! --
|
15 |
Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. --
|
16 |
Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. --
|
17 |
Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. --
|
18 |
Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. --
|
19 |
А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? --
|
20 |
Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? --
|
21 |
Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? --
|
22 |
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, --
|
23 |
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, --
|
24 |
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. --
|
25 |
¶ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, --
|
26 |
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! --
|
27 |
А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, --
|
28 |
бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! --
|
29 |
І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри! --
|
30 |
¶ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, --
|
31 |
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. --
|
32 |
Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, --
|
33 |
як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться! --
|