| Chapter 13 |
1 |
¶ А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. --
|
2 |
Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! --
|
3 |
Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. --
|
4 |
¶ Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули. --
|
5 |
Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана. --
|
6 |
А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус. --
|
7 |
Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова. --
|
8 |
Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула. --
|
9 |
Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув, --
|
10 |
і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг? --
|
11 |
І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора... --
|
12 |
Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній! --
|
13 |
І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. --
|
14 |
¶ А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. --
|
15 |
А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! --
|
16 |
Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! --
|
17 |
Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, --
|
18 |
і літ із сорок Він їх годував у пустині, --
|
19 |
а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, --
|
20 |
майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. --
|
21 |
А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. --
|
22 |
А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. --
|
23 |
За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, --
|
24 |
як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. --
|
25 |
А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний. --
|
26 |
Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. --
|
27 |
Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, --
|
28 |
і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. --
|
29 |
Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. --
|
30 |
Але Бог воскресив Його з мертвих! --
|
31 |
Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. --
|
32 |
І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, --
|
33 |
що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! --
|
34 |
А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! --
|
35 |
Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! --
|
36 |
Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. --
|
37 |
Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. --
|
38 |
Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. --
|
39 |
І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. --
|
40 |
Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: --
|
41 |
Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! --
|
42 |
¶ А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. --
|
43 |
А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. --
|
44 |
А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. --
|
45 |
Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. --
|
46 |
Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. --
|
47 |
Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! --
|
48 |
А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. --
|
49 |
І ширилось Слово Господнє по цілій країні. --
|
50 |
Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. --
|
51 |
Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. --
|
52 |
А учні сповнялися радощів і Духа Святого. --
|