| Chapter 10 |
1 |
¶ Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським. --
|
2 |
З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився. --
|
3 |
Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію! --
|
4 |
Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися. --
|
5 |
Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром. --
|
6 |
Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити. --
|
7 |
Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому, --
|
8 |
і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію. --
|
9 |
¶ А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій. --
|
10 |
І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло, --
|
11 |
і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу. --
|
12 |
У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. --
|
13 |
І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж! --
|
14 |
А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого! --
|
15 |
І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того! --
|
16 |
І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо. --
|
17 |
Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми, --
|
18 |
і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро? --
|
19 |
¶ Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе. --
|
20 |
Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав! --
|
21 |
І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви? --
|
22 |
А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх. --
|
23 |
Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним. --
|
24 |
І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши. --
|
25 |
А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. --
|
26 |
Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина! --
|
27 |
І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися, --
|
28 |
і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту. --
|
29 |
Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене? --
|
30 |
А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі --
|
31 |
й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися. --
|
32 |
Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі. --
|
33 |
Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі. --
|
34 |
¶ А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, --
|
35 |
але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду. --
|
36 |
Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім. --
|
37 |
Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував, --
|
38 |
Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним. --
|
39 |
І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили Його, на дереві повісивши... --
|
40 |
Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився, --
|
41 |
не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих. --
|
42 |
І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих. --
|
43 |
Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням. --
|
44 |
¶ Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. --
|
45 |
А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! --
|
46 |
Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів: --
|
47 |
Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми? --
|
48 |
І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів. --
|