| Chapter 7 |
1 |
¶ Запитав тоді первосвященик: Чи це так? --
|
2 |
Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані, --
|
3 |
і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу. --
|
4 |
Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер. --
|
5 |
Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він. --
|
6 |
І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років. --
|
7 |
Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці. --
|
8 |
І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів. --
|
9 |
А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним, --
|
10 |
і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. --
|
11 |
А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки. --
|
12 |
Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. --
|
13 |
А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід. --
|
14 |
Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ. --
|
15 |
І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. --
|
16 |
І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового. --
|
17 |
¶ А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті, --
|
18 |
аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа. --
|
19 |
Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. --
|
20 |
Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці. --
|
21 |
А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. --
|
22 |
І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх. --
|
23 |
А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. --
|
24 |
Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина. --
|
25 |
Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони. --
|
26 |
А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите? --
|
27 |
А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю? --
|
28 |
Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина? --
|
29 |
І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів. --
|
30 |
¶ А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори. --
|
31 |
А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: --
|
32 |
Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути... --
|
33 |
І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! --
|
34 |
Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе. --
|
35 |
Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника. --
|
36 |
Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині. --
|
37 |
Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте! --
|
38 |
Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати; --
|
39 |
що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, --
|
40 |
промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського... --
|
41 |
І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук. --
|
42 |
¶ Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів? --
|
43 |
Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон! --
|
44 |
У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. --
|
45 |
Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида. --
|
46 |
Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. --
|
47 |
І Соломон збудував Йому дім. --
|
48 |
Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: --
|
49 |
Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку? --
|
50 |
Хіба не рука Моя все це створила?... --
|
51 |
¶ О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! --
|
52 |
Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, --
|
53 |
ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!... --
|
54 |
¶ Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього... --
|
55 |
А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, --
|
56 |
і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... --
|
57 |
Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... --
|
58 |
І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. --
|
59 |
І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... --
|
60 |
Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив... --
|