| Chapter 4 |
1 |
¶ А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, --
|
2 |
обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих. --
|
3 |
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був. --
|
4 |
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять. --
|
5 |
¶ І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники, --
|
6 |
і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. --
|
7 |
І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили? --
|
8 |
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві! --
|
9 |
Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена, --
|
10 |
нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий! --
|
11 |
Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! --
|
12 |
І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали. --
|
13 |
А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були. --
|
14 |
Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли. --
|
15 |
¶ І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою, --
|
16 |
говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. --
|
17 |
Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я. --
|
18 |
І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. --
|
19 |
І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? --
|
20 |
Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули! --
|
21 |
А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось. --
|
22 |
Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення. --
|
23 |
¶ Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. --
|
24 |
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! --
|
25 |
Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? --
|
26 |
Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його. --
|
27 |
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, --
|
28 |
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося. --
|
29 |
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, --
|
30 |
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса. --
|
31 |
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю! --
|
32 |
¶ А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було. --
|
33 |
І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була! --
|
34 |
Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, --
|
35 |
та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. --
|
36 |
Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, --
|
37 |
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів. --
|