| Chapter 15 |
1 |
¶ Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. --
|
2 |
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. --
|
3 |
А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: --
|
4 |
Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? --
|
5 |
А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. --
|
6 |
І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. --
|
7 |
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!... --
|
8 |
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? --
|
9 |
А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! --
|
10 |
Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. --
|
11 |
¶ І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. --
|
12 |
І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. --
|
13 |
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. --
|
14 |
А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. --
|
15 |
І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. --
|
16 |
І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. --
|
17 |
Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! --
|
18 |
Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... --
|
19 |
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... --
|
20 |
І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! --
|
21 |
І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... --
|
22 |
А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. --
|
23 |
Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, --
|
24 |
бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. --
|
25 |
А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. --
|
26 |
І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? --
|
27 |
А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. --
|
28 |
І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. --
|
29 |
А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... --
|
30 |
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... --
|
31 |
І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! --
|
32 |
Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! --
|