| Chapter 10 |
1 |
¶ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. --
|
2 |
І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє. --
|
3 |
Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки. --
|
4 |
Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого. --
|
5 |
Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому! --
|
6 |
І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться. --
|
7 |
Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім. --
|
8 |
А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть. --
|
9 |
Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас! --
|
10 |
А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть: --
|
11 |
Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже! --
|
12 |
Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому! --
|
13 |
Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі! --
|
14 |
Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам... --
|
15 |
А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш! --
|
16 |
Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене. --
|
17 |
¶ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє! --
|
18 |
Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. --
|
19 |
Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить. --
|
20 |
Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі! --
|
21 |
Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! --
|
22 |
Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити. --
|
23 |
І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! --
|
24 |
Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули! --
|
25 |
¶ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути? --
|
26 |
Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? --
|
27 |
А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. --
|
28 |
Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити. --
|
29 |
А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній? --
|
30 |
А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. --
|
31 |
Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. --
|
32 |
Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. --
|
33 |
Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. --
|
34 |
І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. --
|
35 |
А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся. --
|
36 |
Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? --
|
37 |
А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти! --
|
38 |
¶ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. --
|
39 |
Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. --
|
40 |
А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. --
|
41 |
Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, --
|
42 |
а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї... --
|