| Chapter 7 |
1 |
¶ А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. --
|
2 |
У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. --
|
3 |
А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. --
|
4 |
Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому. --
|
5 |
Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. --
|
6 |
І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. --
|
7 |
Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. --
|
8 |
Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить. --
|
9 |
Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! --
|
10 |
А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб! --
|
11 |
¶ І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. --
|
12 |
І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. --
|
13 |
Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! --
|
14 |
І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! --
|
15 |
І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. --
|
16 |
А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! --
|
17 |
І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні. --
|
18 |
Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх, --
|
19 |
¶ і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? --
|
20 |
А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? --
|
21 |
А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. --
|
22 |
І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. --
|
23 |
І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! --
|
24 |
А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? --
|
25 |
Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. --
|
26 |
На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. --
|
27 |
Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! --
|
28 |
Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. --
|
29 |
І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням. --
|
30 |
А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. --
|
31 |
І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони? --
|
32 |
Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... --
|
33 |
Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона. --
|
34 |
Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. --
|
35 |
І виправдалася мудрість усіма своїми ділами. --
|
36 |
¶ А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. --
|
37 |
І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, --
|
38 |
і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... --
|
39 |
Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! --
|
40 |
І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. --
|
41 |
І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. --
|
42 |
Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? --
|
43 |
Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. --
|
44 |
І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. --
|
45 |
Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. --
|
46 |
Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... --
|
47 |
Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. --
|
48 |
А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! --
|
49 |
А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? --
|
50 |
А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі! --
|