| Chapter 6 |
1 |
¶ І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. --
|
2 |
Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? --
|
3 |
Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... --
|
4 |
А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. --
|
5 |
І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. --
|
6 |
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. --
|
7 |
¶ І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. --
|
8 |
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, --
|
9 |
а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. --
|
10 |
І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти. --
|
11 |
А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому! --
|
12 |
І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. --
|
13 |
І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли. --
|
14 |
¶ І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. --
|
15 |
Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. --
|
16 |
А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес! --
|
17 |
Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. --
|
18 |
Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого! --
|
19 |
А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. --
|
20 |
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки. --
|
21 |
Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, --
|
22 |
і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! --
|
23 |
І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого! --
|
24 |
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя... --
|
25 |
І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя! --
|
26 |
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. --
|
27 |
І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. --
|
28 |
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері... --
|
29 |
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його. --
|
30 |
¶ І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили. --
|
31 |
І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. --
|
32 |
І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного. --
|
33 |
І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили. --
|
34 |
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати. --
|
35 |
І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня. --
|
36 |
Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти. --
|
37 |
А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти? --
|
38 |
А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі. --
|
39 |
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного. --
|
40 |
І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят. --
|
41 |
І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. --
|
42 |
І всі їли й наїлися! --
|
43 |
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. --
|
44 |
А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! --
|
45 |
¶ І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. --
|
46 |
І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору. --
|
47 |
А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі. --
|
48 |
Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути. --
|
49 |
А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, --
|
50 |
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь! --
|
51 |
І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі, --
|
52 |
бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. --
|
53 |
Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили. --
|
54 |
І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його, --
|
55 |
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є. --
|
56 |
І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений! --
|