| Chapter 4 |
1 |
¶ І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря. --
|
2 |
І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: --
|
3 |
Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. --
|
4 |
І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. --
|
5 |
Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; --
|
6 |
а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло. --
|
7 |
А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало. --
|
8 |
Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. --
|
9 |
І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! --
|
10 |
І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу. --
|
11 |
І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, --
|
12 |
щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм! --
|
13 |
І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! --
|
14 |
Сіяч сіє слово. --
|
15 |
А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. --
|
16 |
Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, --
|
17 |
та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз. --
|
18 |
А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, --
|
19 |
але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає. --
|
20 |
А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз. --
|
21 |
¶ І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? --
|
22 |
Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв. --
|
23 |
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! --
|
24 |
І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. --
|
25 |
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. --
|
26 |
І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, --
|
27 |
і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. --
|
28 |
Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. --
|
29 |
А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. --
|
30 |
І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? --
|
31 |
Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. --
|
32 |
Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. --
|
33 |
І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. --
|
34 |
І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. --
|
35 |
¶ І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. --
|
36 |
І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. --
|
37 |
І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! --
|
38 |
А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... --
|
39 |
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... --
|
40 |
І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? --
|
41 |
А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому? --
|