| Chapter 3 |
1 |
¶ І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку. --
|
2 |
І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить. --
|
3 |
І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині! --
|
4 |
А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали. --
|
5 |
І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова! --
|
6 |
Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити. --
|
7 |
А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, --
|
8 |
і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. --
|
9 |
І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись. --
|
10 |
Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись. --
|
11 |
І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий! --
|
12 |
А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли. --
|
13 |
¶ І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. --
|
14 |
І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, --
|
15 |
і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів. --
|
16 |
І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, --
|
17 |
і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові, --
|
18 |
і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта --
|
19 |
та Юду Іскаріотського, що й видав Його. --
|
20 |
І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. --
|
21 |
І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. --
|
22 |
¶ А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. --
|
23 |
І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? --
|
24 |
І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. --
|
25 |
І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. --
|
26 |
І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. --
|
27 |
Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його. --
|
28 |
Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. --
|
29 |
Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає. --
|
30 |
Бож казали вони: Він духа нечистого має. --
|
31 |
¶ І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали. --
|
32 |
А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь. --
|
33 |
А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати? --
|
34 |
І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої! --
|
35 |
Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати. --
|