| Chapter 25 |
1 |
¶ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. --
|
2 |
П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. --
|
3 |
Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. --
|
4 |
А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. --
|
5 |
А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. --
|
6 |
А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! --
|
7 |
Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. --
|
8 |
Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. --
|
9 |
Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. --
|
10 |
І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. --
|
11 |
А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! --
|
12 |
Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас! --
|
13 |
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! --
|
14 |
¶ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. --
|
15 |
І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. --
|
16 |
А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів. --
|
17 |
Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. --
|
18 |
А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. --
|
19 |
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. --
|
20 |
І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів. --
|
21 |
Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! --
|
22 |
Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. --
|
23 |
казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! --
|
24 |
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. --
|
25 |
І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє... --
|
26 |
І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? --
|
27 |
Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. --
|
28 |
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. --
|
29 |
Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. --
|
30 |
А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів! --
|
31 |
¶ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. --
|
32 |
І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. --
|
33 |
І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. --
|
34 |
Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. --
|
35 |
Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. --
|
36 |
Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. --
|
37 |
Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? --
|
38 |
Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? --
|
39 |
Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? --
|
40 |
Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. --
|
41 |
Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. --
|
42 |
Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, --
|
43 |
мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. --
|
44 |
Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? --
|
45 |
Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! --
|
46 |
І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя. --
|