| Chapter 15 |
1 |
¶ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: --
|
2 |
Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. --
|
3 |
А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? --
|
4 |
Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. --
|
5 |
А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, --
|
6 |
то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. --
|
7 |
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: --
|
8 |
Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! --
|
9 |
Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей... --
|
10 |
¶ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! --
|
11 |
Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. --
|
12 |
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? --
|
13 |
А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. --
|
14 |
Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть... --
|
15 |
А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. --
|
16 |
А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? --
|
17 |
Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? --
|
18 |
Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. --
|
19 |
Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. --
|
20 |
Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини! --
|
21 |
¶ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. --
|
22 |
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! --
|
23 |
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! --
|
24 |
А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... --
|
25 |
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! --
|
26 |
А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... --
|
27 |
Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. --
|
28 |
Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала. --
|
29 |
¶ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. --
|
30 |
І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. --
|
31 |
А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! --
|
32 |
А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. --
|
33 |
А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? --
|
34 |
А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. --
|
35 |
І Він ізвелів на землі посідати народові. --
|
36 |
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. --
|
37 |
І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних... --
|
38 |
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. --
|
39 |
І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської. --
|