| Chapter 8 |
1 |
¶ А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. --
|
2 |
І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! --
|
3 |
А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. --
|
4 |
І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво. --
|
5 |
¶ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, --
|
6 |
кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. --
|
7 |
Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. --
|
8 |
А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! --
|
9 |
Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. --
|
10 |
Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! --
|
11 |
Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. --
|
12 |
Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!... --
|
13 |
І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його. --
|
14 |
¶ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. --
|
15 |
І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала! --
|
16 |
А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, --
|
17 |
щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс. --
|
18 |
¶ А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. --
|
19 |
І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! --
|
20 |
Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити... --
|
21 |
А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. --
|
22 |
А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! --
|
23 |
¶ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. --
|
24 |
І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... --
|
25 |
І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! --
|
26 |
А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала... --
|
27 |
А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому? --
|
28 |
¶ І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. --
|
29 |
І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? --
|
30 |
А оподаль від них пасся гурт великий свиней. --
|
31 |
І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. --
|
32 |
А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. --
|
33 |
Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. --
|
34 |
І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!.. --
|