| Chapter 19 |
1 |
¶ Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний. --
|
2 |
¶ Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться. --
|
3 |
¶ Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце. --
|
4 |
¶ Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його... --
|
5 |
¶ Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований. --
|
6 |
¶ Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари. --
|
7 |
Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх! --
|
8 |
¶ Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро. --
|
9 |
¶ Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине. --
|
10 |
¶ Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником. --
|
11 |
¶ Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною. --
|
12 |
¶ Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву. --
|
13 |
¶ Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди. --
|
14 |
¶ Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа. --
|
15 |
¶ Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує. --
|
16 |
¶ Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре. --
|
17 |
¶ Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому. --
|
18 |
¶ Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу. --
|
19 |
¶ Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше. --
|
20 |
¶ Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці. --
|
21 |
¶ У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній. --
|
22 |
¶ Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу. --
|
23 |
¶ Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його. --
|
24 |
¶ У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її. --
|
25 |
¶ Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку. --
|
26 |
¶ Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює, --
|
27 |
¶ перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання! --
|
28 |
¶ Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду. --
|
29 |
¶ На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним. --
|