| Chapter 137 |
1 |
¶ Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! --
|
2 |
На вербах у ньому повісили ми свої арфи, --
|
3 |
співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень! --
|
4 |
Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця? --
|
5 |
Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! --
|
6 |
Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!... --
|
7 |
¶ Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!... --
|
8 |
Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла! --
|
9 |
Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!... --
|