| Chapter 22 |
1 |
¶ І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану. --
|
2 |
І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові. --
|
3 |
І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів. --
|
4 |
І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем. --
|
5 |
І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене. --
|
6 |
А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий. --
|
7 |
І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова. --
|
8 |
А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама. --
|
9 |
І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою? --
|
10 |
І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати: --
|
11 |
Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його. --
|
12 |
І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він! --
|
13 |
І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами. --
|
14 |
І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами. --
|
15 |
¶ А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих. --
|
16 |
І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене, --
|
17 |
бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той! --
|
18 |
І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику. --
|
19 |
А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені. --
|
20 |
І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш. --
|
21 |
І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами. --
|
22 |
¶ І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним. --
|
23 |
І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу. --
|
24 |
І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї. --
|
25 |
І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив. --
|
26 |
І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч. --
|
27 |
І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм. --
|
28 |
І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене? --
|
29 |
І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе! --
|
30 |
І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні! --
|
31 |
І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє. --
|
32 |
І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною. --
|
33 |
І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою. --
|
34 |
І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі. --
|
35 |
І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами. --
|
36 |
¶ І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі. --
|
37 |
І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе? --
|
38 |
І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти. --
|
39 |
І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту. --
|
40 |
І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним. --
|
41 |
І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу. --
|