| Chapter 37 |
1 |
¶ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. --
|
2 |
Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, --
|
3 |
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. --
|
4 |
За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. --
|
5 |
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. --
|
6 |
¶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! --
|
7 |
Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. --
|
8 |
І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. --
|
9 |
Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. --
|
10 |
Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. --
|
11 |
Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, --
|
12 |
і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, --
|
13 |
він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. --
|
14 |
¶ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! --
|
15 |
Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? --
|
16 |
Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, --
|
17 |
ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? --
|
18 |
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? --
|
19 |
Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. --
|
20 |
Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? --
|
21 |
¶ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. --
|
22 |
Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. --
|
23 |
Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. --
|
24 |
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. --
|